Визначення республіканської ідеї майже завжди зводиться до вживання слів, в принципі правильних і зрозумілих, але настільки затасканих і багатозначних, що тільки це нівелює гостроту і яскравість республіканської ідеї, її простоту і абсолютну прозорість.

Коли ми говоримо про республіканізм, мало сказати про свободу, справедливість і верховенство права, також не варто лякати читача (слухача) словами «ініціатива» та «відповідальність», - всі ці атрибути зрозумілі і очевидні. Набагато важливіше сказати, що в основі республіканського принципу функціонування держави лежить ідея, що безпосередня реалізація ініціативи громадян і є функціонуванням держави, а напрями поточної діяльності держави, своєю чергою, визначаються змістом ініціативи її громадян і нею керуються.
Ми звикли до того, що громадянська ініціатива у тому чи іншому питанні може існувати та діяти паралельно профільним державним інститутам, доповнюючи загальний результат. Так, вона може вирішувати нішеві питання тих чи інших суспільних завдань, але вона не повинна підміняти собою функції державного апарату, набувати величезних обсягів та конкурувати з держапаратом у масштабах вирішення цих суспільних завдань. Якщо відбувається така підміна та/або масштаб «паралельної» ініціативи стає порівнянним з державним, - стає очевидним, що державний апарат працює некоректно або, як мінімум, непродуктивно, з низьким кроефіцієнтом корисної дії. Тому паралельним структурам громадянського суспільства й доводиться компенсувати цей дефект роботи державного апарату. Тобто ініціатива громадян втілюється ними в життя за допомогою самостійно створених окремих від держави механізмів та структур, а не за допомогою створеного значно раніше саме для цієї мети державного механізму.